ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД

«Я» у кіберпросторі — Юнгіанський світогляд Концепт Самості у Юнга порівнюється з сучасними теоріями формування ідентичності в постмодерному суспільстві в площині питання: чи формується «Я» через досвід та культурні впливи, як стверджують сучасні теорії в соціальних науках, чи воно вже заздалегідь сформоване всередині людини, як стверджує Юнг? Обговорюється вплив засобів комунікації на формування ідентичності в сучасних суспільствах з акцентом на інтернет-комунікації та віртуальні реальності. Результуючі типи ідентичностей концептуалізуються як поліцентричні, що має дивовижні паралелі з уявленням Юнга про Самість. Продемонстровано епістемологію конструктивізму та паралелі в думці Юнга. Роботи Юнга в цьому плані часто видаються суперечливими самі по собі, але це можна вирішити за допомогою постмодерністського підходу, який визнає множинність істин. Минуло понад півстоліття з того часу, як Юнг сформулював свої найважливіші концепції, і з того часу суспільні р...

Ця стаття ставить під сумнів думку про те, що психічний зміст може бути вродженим, і натомість пропонує модель розвитку, в якій психічний зміст виникає в результаті взаємодії генів, мозку та навколишнього середовища. Концепція трансцендентної функції Юнга має певні важливі спільні риси з кожним із цих процесів. Поява здатності до символізації досліджується у зв'язку з цими концепціями, і висловлюється припущення, що вершина цієї здатності досягається з появою рефлексивної функції, в якій розум репрезентується самому собі.

Найбільш очевидним поняттям Юнга, пов’язаним із часом, є синхронічність. Однак, незважаючи на те, що «час» є невід’ємною частиною цього поняття (хронос), систематичного аналізу часового чинника досі не проводилося. Сам Юнг уникав прямого розгляду поняття часу в контексті синхронічності, незважаючи на її часові передумови та наслідки. 

У цій статті представлено попереднє розуміння характеристик екстремальних травм, з якими деякі біженці та особи, що шукають притулку, звертаються до терапії. У ній висловлюється припущення, що такі травми, отримані в дорослому віці, можуть супроводжуватися дезінтеграцією «я» та втратою «психічної шкіри». Ця концептуалізація походить з лікування біженця, який пережив численні екстремальні травми і з яким у терапії було зроблено спроби визначити комплексну методологію, використовуючи додаткові терапевтичні інструменти на додаток до індивідуальної психотерапії.

Юнг запозичив ідею «нумінозного» з книги Рудольфа Отто « Das Heilige » ( Ідея святого ) і зробив її центральною у своєму розумінні релігії. Однак, як нещодавно зазначила Люсі Хаскінсон, це передбачає некоректне тлумачення роботи Отто, в якій ми маємо дивитися далі нумінозного (що є нераціональним фактором у релігії) у бік «святого», яке, як символ, об'єднує раціональні та нераціональні аспекти релігійного досвіду в спосіб, що трансформує особистість.  Таке розуміння духовного та психологічного шляху підтверджується матеріалами випадків, в яких нумінозний досвід, що виник в контексті інтенсивної аналітичної психотерапії, виявився лише першим кроком у процесі, який через процес жалоби привів до розвитку здатності пацієнта до символізації. У світлі цього автор припускає, що священне можна знайти в здатності до певної якості символічної пов'язаності з собою та з іншими, яка може супроводжуватися нумінозним досвідом, а може і не супроводжуватися. Вступ Ця стаття складається з двох ч...